Текст інтерв’ю

1. Верхній жіночий та чоловічий одяг

Л. С. Осінь, холодно є, що людина одягає?

М. І. Ооо! Колісь одягалі, шо одягалі? Своє все, рукодільне.

Л. С. А так, щоб тепліше було? От у вас чую, що не держали овець в селі.

М. І. Катанкі. Натчуть вовни, напрядуть, да навалять, да пошиють катанку. І жилєткі булі.

Л. С. Скажіть, а катанки, а катанки, розкажіть мені про ті катанкі. Якого кольору вони були?

М. І. Хто якого хоче. Хто красів сукно, хто не красів, дак біла була.  

Л. С. А сукно красили, били у вас в селі, чи..?

М. І. Нє, нє, нє. Десь возілі в красільню. Була красільня десь у Чорнобилі, чи де, не знаю де. Дак возілі туда, да красілі сукно. Так пошитиє як ґарсети. Отуткі [Нерозбірливо.]

Л. С. Вони були, спинка була пряменька?

М. І. Да нє, так з двох тих ізшивалася спінка пра́ма, так, у талію шилі.

Л. С. Приталений він був?

М. І. Да.

Л. С. В катанкі вставляли вуса?

М. І. Да, да, да.

Л. С.  Вуса вставлені були?

М. І. Да, такіє різаліся тиє, сукно ризалося на тиє вусікі.

Л. С.  На клини, так?

М. І.  Мг, мг.

Л. С.  І скільки клин було в катанці?

М. І.  Бог їх знає, не знаю, в нас не було катанкі.

 Л. С. А такіє зверху були гудзичкі, червона такі?

М. І.  Да, да. Булі такіє ґудзічкі, встановлялі, все.

Л. С. Катанка мала комірчик? Чи було просто вирізаний верх?

М. І. Нє. Булі такіє катанкі… А, десь в мене ше ґарсет був. (Сміється.).

Л. С. Ви багато що згадаєте. (Сміється.) Скажіть мені, а от та катанка, вона не мала комірчика? Вона була просто…

М. І.  Нє, нє, нє.

Л. С. Горловина вирізана?

М. І.  Так вирізана…

Л. С. І пола за полу заходила?

М. І. Пола за полу заходіла і ґузікі булі.

Л. С. Були ґудзички?

М. І. Да, булі ґузікі, вона розтігуєца.

Л. С. Гудзики були такі зроблені з сукна?

М. І.  Да, гарниє.

Л. С. Сукна з вовни чи…?

М. І. Зроблєниє, як вам сказать… Як того…

Л. С.  З матерії?

М. І.  Нє, із ніток.

Л. С.  З ниток?

М. І.  Да, да, да.

Л. С. Таких інших кольорів? Чи такої самої як…

М. І. Нє, булі білі, й хто якого хоче.

Л. С. Вони не мали кишень?

М. І. Нема.

Л. С.  А якої довжини, а якої довжини були?

М. І.  Отакіє о.

Л. С.  Ага, до середини литки.

М. І.  Носилі тулубі, оце з цього сукна, такіє. Так то мужикі, такіє як уже на зіму десь їде, їде куді чи шо, да того. А так в основному шилі…

Л. С. А бурки шили ж чоловікам?

М. І.  Нє.

Л. С. Не носили чоловіки бурки?

М. І.  Тоди не було бурков, ви знаєте, тоди не було.

Л. С. Такі як довгі-довгі, із таким капішоном?

М. І. Ну так тож, я тулуб кажу.

Л. С. Це у вас вони тазивалися вони такі «тулуби», так?

М. І.  Мг, мг.

Л. С.  Що було зі сукна, довгі і з капішоном, так?

М. І. Мг, мг.

Л. С. А вони утеплювалися якось чи ні?

М. І. Не знаю, як вони і шо там утеплювалось. Там в катанках не втеплювались нічого.

Л. С.  Нє, не утеплювалось. А кожухи які були?

М. І.  А кожухі прямої пошивкі булі, о. В маткі був кожух тоже зашитий з тими заборами. В батька був полшубок. О. І ще був полшубок тоже такій…

Л. С. А чому називався «полшубок», а не «кожух»?

М. І. А отак пошитий, як оце курточка пошита.

Л. С. І прямий був, без…

М. І.  Прамий, да.

Л. С. Прямий, без заборів?

М. І. Ще я носила того полшубка довго-довго, о.

Л. С. Скажіть, то та катанка була така довжиною до колін?

М. І.  [Да.]

Л. С.  Не була довга така. А тулуби також такі короткі були?

М. І. Булі, да, токо [полшубок] називався.

Л. С. А, полшубок. А кожухи були довгі?

М. І. А кожухи булі довгі.

Л. С. І чоловічі кожухи, і жіночі?

М. І.  Да.

 Л. С. А кожухи мали які коміри – широкі чи стійочкою?

М. І. А, були такіє, шо под шию тако-о.

Л. С. Під шию, а таких широких виложистих нє?

М. І. Нє, нє.

Л. С.  А які кольори…

М. І.  Такіх не було. Только под шию.

Л. С. А кольорів яких були кожухи?

М. І. Хто які покрасіть.

Л. С. Теж не було такої моди, щоби білі всі носили..?

М. І.  Нє, нє, нє.

Л. С. Або коричневі?

М. І.  Хто які захоче, такі покрасіть, такі носілі. Так шо...

Л. С. А привозили ті кожухи чи у вашому селі робили?

М. І. Шилі. Шилі з своєй овчини, вироблялі. Овечкі рєзалі…